Женский журнал pani.kiev.ua: статьи, рецепты, сонник, гороскоп, женские журналы, сайты для женщин...
Новости | Статьи | Рецепты | Сонник | Гороскоп | Журналы | Фотогалереи | Книги | Рукоделие Задай вопрос специалисту | Аэробика и фитнес | Диеты и похудение |    

English Italian French German Turkish Polish Japanese Hebrew Spanish Chinese Arabic Ukrainian Russian

Почитай!
Мода
Красота&Стиль
Парфюмерия и косметика
Карьера
Здоровье
Беременность, роды, воспитание детей
Йога
Психология
Истории из жизни
Интим
Мой дом и интерьер
Авто на шпильках
Мужчинам на заметку
Отдых
Куклы
В мире цветов
Дача, сад, огород
Праздники. История, традиции, поздравления
Чудеса своими руками
Магия, гадания, непознанное
В стране сновидений
Гороскоп
Астрологический прогноз на неделю
Литературная гостиная
Притчи и сказки
Колонка кинокритика
Разделы
Новости (архив)
В стране и мире
Кулинарный эксклюзив
Сонник
Рукоделие
Консультации
Аэробика и фитнес
Диеты и похудение
Женские журналы
Фотогалереи
Наши опросы





 





А сон? .. Библиотека : Литературная гостиная Бібліотека: Літературна вітальня

А сон ли?.. А сон? ..

Посвящается моему любимому коту Симе. Присвячується моєму улюбленому котові Сімі.

Было уже далеко за полдень и раскалённое летнее солнце палило изо всех сил. Було вже далеко за полудень і розпечене літнє сонце пекло щосили. Всё живое пряталось в тени, где осталось ещё немного прохлады. Все живе ховалося в тіні, де залишилося ще трохи прохолоди. Старый потрёпанный временем и когтями диванчик притаился в саду под ветвями старой развесистой вишни. Старий пошарпаний часом і кігтями диванчик причаївся в саду під гіллям старої розлогою вишні. Вишнёвое дерево напоминало огромную ветвящуюся рогатку или человека, распростёршего свои объятия. Вишневе дерево нагадувало величезну гілкуючу рогатку або людини розтягнув, що свої обійми.

RORER advertising network
Гибкие смуглые ветки-руки были одеты в пышный зелёный сарафан и застёгнуты на бордовые пуговицы спелых сочных вишен. Гнучкі смагляві гілки-руки були одягнені в пишний зелений сарафан і застебнуті на бордові гудзики соковитих стиглих вишень. Пробивающиеся сквозь толщу листвы солнечные лучи попадали на ягоды и превращали их в сверкающие рубины. Пробивається крізь товщу листя сонячні промені потрапляли на ягоди й перетворювали їх на блискучі рубіни. Сидя на диване можно было легко дотянуться до вишен руками - ароматные ягоды так и просились в рот. Сидячи на дивані можна було легко дотягнутися до вишень руками - ароматні ягоди так і просилися до рота. Среди других фруктовых деревьев сада именно это дерево выглядело особенно нарядным и уютным и привлекало к себе множество суетливых насекомых и других обитателей сада. Серед інших фруктових дерев саду саме це дерево виглядало особливо привабливим і затишним і привертала до себе безліч метушливих комах та інших мешканців саду.

На одной из ветвей вишни крепились старые качели, состоящие из потёртой, но ещё достаточно прочной верёвки и аккуратно сплетённого из лозы сиденья со спинкой. На одній з гілок вишні кріпилися старі гойдалки, що складаються з потертій, але ще досить міцної мотузки і акуратно сплетеного з лози сидіння із спинкою. Качели располагались справа от дивана, и, глядя на них, представлялось, что юная барышня, игриво раскачиваясь и болтая ногами, непременно должна кокетничать со своим таким же юным, с пылающим на щеках румянцем, кавалером. Гойдалки розташовувалися праворуч від дивана, і, дивлячись на них, здавалося, що юна панянка, грайливо розгойдуючись і махаючи ногами, неодмінно повинна кокетувати зі своїм таким же юним, з палаючим на щоках рум'янцем, кавалером. Жара и размеренное жужжание насекомых усыпляюще действовали на любого, кто стремился спрятаться в тени, удобно устроившись на диванчике. Спека і розмірене дзижчання комах як снодійне діяли на будь-кого, хто прагнув сховатися в тіні, зручно вмостившись на диванчику.

Гонимая духотой неподвижного воздуха, Софья покинула дом и устремилась в сад. Гнана духотою нерухомого повітря, Софія залишила будинок і рушила в сад. Неподвижный раскалённый воздух даже ничуть не шевелил оборки её лёгкого летнего платья. Нерухомий розпечений повітря навіть нітрохи не ворушив волани її легкого літнього плаття. До сада было шагов 20, но солнце так припекало голову, что Софья уже успела пожалеть, что не захватила свою соломенную шляпу. До саду було кроків 20, але сонце пекло голову, що Софія вже встигла пошкодувати, що не захопила свою солом'яний капелюх. Щуря с непривычки глаза от яркого света, она оглядывалась по сторонам в надежде увидеть своего любимого кота, который, наверняка, тоже где-то прячется от жары. Мружачи з незвички очі від яскравого світла, вона озиралася по сторонах у надії побачити свого улюбленого кота, який, напевно, теж десь ховається від спеки. Эти несколько шагов до первого дерева показались Софье бесконечными, но как только тень коснулась её головы, она с облегчением вздохнула. Ці кілька кроків до першого дерева здалися Софії нескінченними, але як тільки тінь торкнулася її голови, вона з полегшенням зітхнула. Здесь, в тени, было действительно хорошо. Тут, в тіні, було дійсно добре. Густая листва и трава немного увлажняли воздух, и дышать было намного легче. Густа листя і трава трохи зволожували повітря, і дихати було набагато легше. С каждым шагом в глубину сада Софья получала всё большее удовольствие от окружавшей её тишины и прохлады, а мирное жужжание насекомых успокаивало. З кожним кроком у глибину саду Софія отримувала все більше задоволення від оточував її тиші і прохолоди, а мирне дзижчання комах заспокоювало. Она брела по тропинке между деревьев, стараясь не наступить на спелые абрикосы, падающие под своей тяжестью на землю. Вона йшла по стежці між дерев, намагаючись не наступити на стиглі абрикоси, що падають під своєю вагою на землю.

Беспокойные осы буквально облепили лежащие на земле дразнящие своим приторным ароматом плоды. Неспокійні оси буквально обліпили що лежать на землі дражливі своїм нудотним ароматом плоди. Соня нагнулась и подняла с земли целый симпатичный плод. Соня нахилилася і підняла з землі цілий симпатичний плід. Ревнивые осы тут же закружились вокруг неё, но она быстро устремилась вперёд, унося свою добычу и оставляя своих преследователей позади. Ревниві оси одразу закружляли навколо неї, але вона швидко кинулася вперед, несучи свою здобич і залишаючи своїх переслідувачів позаду. Слева от неё, среди деревьев, показалась маленькая полянка, залитая солнечным светом. Зліва від неї, серед дерев, здалася маленька галявина, залита сонячним світлом. Сад был густой и старый. Сад був густий і старий. Когда-то на месте полянки рос огромный орех, но он отжил свой век и засох. Колись на місці галявини ріс величезний горіх, але він віджив свій вік і засох. Его спилили, и место оставалось не занятым. Його спиляли, і місце лишалося не зайнятим. Теперь здесь росли молодые кусты сирени и непонятно откуда взявшиеся маки вперемешку с дикой ромашкой. Тепер тут росли молоді кущі бузку і незрозуміло звідки взялися маки вперемішку з дикою ромашкою. «Да, природа бывает лучше любого садовника», - промелькнуло в голове у Сони, и она, сбавив шаг, пошла дальше. «Так, природа буває краще за будь-садівника», - промайнуло в голові у Соні, і вона, зменшить крок, пішла далі.

Осы уже отстали, и ей нечего было волноваться. Оси вже відстали, і їй не було чого хвилюватися. По сторонам от тропинки возвышались груши, яблони, сливы, черешни, где-то в глубине проглядывалось айвовое дерево, но ему ещё не пришло время хвастать своими плодами. По боках від стежки височіли груші, яблуні, сливи, черешні, десь у глибині переглядалася айвовий дерево, але йому ще не настав час хвалитися своїми плодами. Именно они будут видны яркими жёлтыми фонариками между теряющих свою листву деревьев. Саме вони будуть видні яскравими жовтими ліхтариками між втрачають свою листя дерев. Только виноград мог поспорить с айвой осенью своими наливными кистями и пёстрыми листьями. Тільки виноград міг посперечатися з айвою восени своїми наливними китицями і строкатим листям. Кусты крыжовника небрежно свисали на тропинку, и Софье пришлось приподнять край цветастого платья, чтобы не зацепиться за колючие ветви. Кущі агрусу недбало звисали на стежку, і Софії довелося підняти край квітчастої сукні, щоб не зачепитися за колючі гілки. Вид слегка запущенных фруктовых деревьев нагонял аппетит. Вид злегка запущених фруктових дерев наганяв апетит. Соня, сжимая в руке спелый абрикос, только и думала о том, чтобы скорее опуститься на диванчик под её любимой вишней. Соня, стискаючи в руці стиглий абрикос, тільки й думала про те, щоб швидше опуститися на диванчик під її улюбленою вишнею. Она всё ещё оглядывалась по сторонам, надеясь увидеть где-нибудь в траве спящего любимца, но его пушистого белого тельца нигде не было видно. Вона все ще озиралася на всі боки, сподіваючись побачити де-небудь у траві сплячого улюбленця, але його пухнастого білого бичка ніде не було видно.

Вот в стороне от тропинки стало проглядывать то самое рубиновое дерево. Ось осторонь від стежки стало проглядати те саме рубінове дерево. Оно стояло как бы отдельно от остальных, в окружении множества солнечных лужаек. Воно стояло як би окремо від інших, в оточенні безлічі сонячних галявин. Дерево сверкало на солнце огромным изумрудным шаром, украшенным драгоценными рубинами вишен. Дерево блищало на сонці величезним смарагдовим кулею, прикрашеним коштовним рубінами вишень. Это был какой-то редкий сорт, привезённый дедом откуда-то издалека, поэтому вишни были особенно крупные, а листья - густые и яркие, какие обычно бывают у черешни. Це був якийсь рідкісний сорт, привезений дідом десь здалеку, тому вишні були особливо великі, а листя - густі і яскраві, які зазвичай бувають у черешні. Со стороны, повернутой к тропинке, ветви провисали почти до земли, и Софье пришлось приподнять их, чтобы пройти. З боку, оберненою до стежки, гілки провисали майже до землі, і Софії довелося підняти їх, щоб пройти. Оказавшись под деревом, она с радостью обнаружила там своего кота, мирно развалившегося поперёк дивана. Опинившись під деревом, вона з радістю виявила там свого кота, мирно розваленого впоперек дивану. Ему явно было жарко в своей шубе, и он лежал на спине, выставив кверху свой сытый живот. Йому явно було жарко у своїй шубі, і він лежав на спині, виставивши догори свій ситий живіт.

- Так вот ты где, разбойник , - сказала Соня, и довольная улыбка скользнула по её лицу. - Так ось ти де, розбійник, - сказала Соня, і задоволена посмішка ковзнула по її особі.

Софья подошла к нему и ласково погладила по животику. Софія підійшла до нього і ласкаво погладила по животику. Кот лениво потянулся, не открывая глаз, и кокетливо повернулся набок. Кот ліниво потягнувся, не відкриваючи очей, і кокетливо повернувся набік. Она наклонилась к нему и поцеловала. Вона нахилилася до нього і поцілувала. Кота звали Зевс. Кота звали Зевс. Это было весьма интеллигентное и гордое животное, если так вообще можно говорить о коте. Це був досить інтелігентне і горде тварина, якщо так взагалі можна говорити про кота. Когда его принесли в дом, то у них с Соней случилась любовь с первого взгляда. Коли його принесли до хати, то у них з Сонею трапилася любов з першого погляду. Совсем маленьким котёнком Зевс привязался к ней и не отлучался ни на шаг. Зовсім маленьким кошеням Зевс причепився до неї і не виходив ні на крок. Они вместе гуляли, спали на одной кровати, даже за столом он сидел на соседнем стуле. Вони разом гуляли, спали на одному ліжку, навіть за столом він сидів на сусідньому стільці.

Аристократ. Аристократ. Зевсом его назвали за белый окрас с какой-то натуральной проседью. Зевсом його назвали за білий окрас з якоюсь натуральної сивиною. Уж очень он походил на грозного и гордого греческого бога. Дуже вже він був схожий на грізного і гордого грецького бога. Единственное, наверно, что отличало его от бога, была его болтливость. Єдине, мабуть, що відрізняло його від бога, була його балакучість. Да, Зевс очень любил поговорить. Так, Зевс дуже любив поговорити. Он не мяучил и не орал, как уличные коты, он что-то говорил по-своему, только с разными интонациями. Він не нявкає і не кричав, як вуличні коти, він щось говорив по-своєму, тільки з різними інтонаціями. Забавно, но кот очень походил на человека, и с Софьей они прекрасно понимали друг друга. Забавно, але кіт дуже був схожий на людину, і з Софією вони чудово розуміли один одного. Теперь Зевс спал на диване, разморённый жарой, и если бы не эти обстоятельства, то он ни за что бы не покинул свою хозяйку. Тепер Зевс спав на дивані, розморений спекою, і якби не ці обставини, то він ні за що б не покинув свою господиню.

Как ни хотелось Софье устроиться на диване, но она не решилась потревожить своего любимца. Як не хотілося Софії влаштуватися на дивані, але вона не зважилася потривожити свого улюбленця. Она села на качели и стала тихонько покачиваться, с удовольствием поглощая сахарный абрикос. Вона сіла на гойдалку і стала тихенько погойдуватись, із задоволенням поглинаючи цукровий абрикос. Покончив с абрикосом, Софья прислонилась плечом к верёвке и запрокинула голову. Покінчивши з абрикосом, Софія притулилась плечем до мотузки і відхилила голову. Спелые вишни искрились в солнечных лучах, пробивающихся сквозь толщу листвы. Стиглі вишні іскрилися в сонячних променях, пробиваються крізь товщу листя. Одна из ягод находилась совсем близко. Одна з ягід знаходилася зовсім близько. Софья прищурила глаз и присмотрелась. Софія примружила очей і придивилася. Тонкая кожица вишни казалась прозрачной на свету, и её янтарная от солнца мякоть, пронизанная тысячей прожилок, манила и звала. Тонка шкірка вишні здавалася прозорою на світлі, і її бурштинова від сонця м'якоть, пронизана тисячею прожилок, манила і кликала. Соня не сдержалась и сорвала плод. Соня не стрималася і зірвала плід. Ещё раз полюбовавшись её стройной ножкой и пухлым животиком, она отправила её в рот. Ще раз помилувавшись її стрункої ніжкою і пухким животиком, вона відправила її в рот. Кожица лопнула, и вкус лета восторженными брызгами разлился во рту. Шкірочка лопнула, і смак літа захопленими бризками розлився у роті. Выражение наслаждения застыло на лице Софьи, и она ещё раз с удовольствием подумала, что отпуск летом - это хорошо! Вираз насолоди застигло на обличчі Софії, і вона ще раз із задоволенням подумала, що відпустка влітку - це добре!

Софья уже 3 года не была в отпуске, и сейчас она получала от отдыха гораздо больше удовольствия, чем его обычно получают другие. Софія вже 3 роки не була у відпустці, і зараз вона отримувала від відпочинку набагато більше задоволення, ніж його зазвичай отримують інші. Во-первых, она была совершенно одна в огромном доме с прекрасным садом, да и до моря - рукой подать. По-перше, вона була зовсім один у величезному будинку з прекрасним садом, та й до моря - рукою подати. Во-вторых, шумная и душная Москва не идёт ни в какое сравнение с чудесным югом. По-друге, гучна і задушлива Москва не йде ні в яке порівняння з чудовим півднем. В-третьих, самое дорогое существо, Зевс, рядом и чувствует себя тут комфортно. По-третє, найдорожча істота, Зевс, поруч і відчуває себе тут комфортно. Что же ещё нужно для счастья?! Що ж ще потрібно для щастя?!

Первые несколько дней Софья испытывала ощущение постоянного беспокойства, не знала, куда себя деть и чем заняться. Перші кілька днів Софія відчувала відчуття постійного неспокою, не знала, куди себе подіти і чим зайнятися. Она совсем отвыкла от такой жизни. Вона зовсім відвикла від такого життя. Конечно, были редкие выходные, но это ведь как у всех – домашние дела, телевизор, и снова понедельник… Соня бродила по дому, искала себе занятия и на третий день уже освоилась. Звичайно, були рідкісні вихідні, але це ж як у всіх - домашні справи, телевізор, і знову понеділок ... Соня бродила по дому, шукала собі заняття і на третій день вже звикла.

Этот дом остался от родителей матери, после их смерти здесь жил старший брат Софьи. Цей будинок залишився від батьків матері, після їх смерті тут жив старший брат Софії. Брата звали Вадимом и он был преуспевающим юристом. Брата звали Вадимом і він був успішним юристом. Вот уже 2 недели, как он уехал по делам в Питер. Ось вже 2 тижні, як він поїхав у справах до Пітера. Перед отъездом он предложил пожить у него, раз уж ей наконец-то посчастливилось выкроить отпуск (заодно и присмотрит за домом). Перед від'їздом він запропонував пожити у нього, якщо вже їй нарешті пощастило викроїти відпустку (заодно і догляне за будинком). Вадиму было уже 42, а он так и не женился до сих пор. Вадиму було вже 42, а він так і не одружився до цих пір. От женщин отбоя не было, но ту самую, единственную, он так и не встретил. Від жінок відбою не було, але ту саму, єдину, він так і не зустрів.

С Соней у них была разница в 6 лет, но она уже успела побывать замужем. З Сонею у них була різниця в 6 років, але вона вже встигла побувати замужем. Замужество длилось 4 года, но что-то было не так с самого начала. Заміжжя тривало 4 роки, але щось було не так з самого початку. Муж, экономист по образованию, возглавлял солидную фирму, был весь в делах и старше на 12 лет. Чоловік, економіст за освітою, очолював солідну фірму, був весь у справах і старший на 12 років. Софья училась на детского врача, но так никогда и не работала по специальности. Софія навчалася на дитячого лікаря, але так ніколи й не працювала за фахом. Когда ей исполнилось 25 лет, отец подарил ей Галерею в Москве и, кстати, он же и познакомил её с мужем. Коли їй виповнилося 25 років, батько подарував їй Галерею в Москві і, до речі, він же і познайомив її з чоловіком. Хорошая партия, да и не зелёный юнец. Гарна партія, та й не зелений молодик. Через 3 месяца после знакомства они расписались, просто и без пышных торжеств. Через 3 місяці після знайомства вони розписалися, просто і без пишних урочистостей. Может с этого всё и незаладилось. Може з цього все і незаладілось. Софьи не хватало романтики, чувств, да любви-то и не было… В конце концов, они расстались: тихо, спокойно, разошлись и всё. Софії не вистачало романтики, почуттів, та любові-то й не було ... Врешті-решт, вони розлучилися: тихо, спокійно, розійшлися і все.

Прошло два года, но отношения с мужем они поддерживали, хотя теплоты в них не чувствовалось, будто и не было четырёх лет совместной жизни. Минуло два роки, але відносини з чоловіком вони підтримували, хоча теплоти в них не відчувалося, ніби і не було чотирьох років спільного життя. Софья никогда не страдала от одиночества, жизнь её состоялась. Софія ніколи не страждала від самотності, життя її відбулася. Была хорошая интересная работа, деньги, друзья и любимый кот. Була гарна цікава робота, гроші, друзі і улюблений кіт. Усталость от ежедневной суеты – это всё, что мешало её скромному счастью. Втома від щоденної метушні - це все, що заважало її скромному щастя. И теперь, здесь, на юге, в тишине фруктового сада, София чувствовала себя уютно, её даже посещали мысли: «А не переехать ли жить сюда? І тепер, тут, на півдні, в тиші фруктового саду, Софія відчувала себе затишно, її навіть відвідували думки: «А чи не переїхати жити сюди? Бросить эту Москву со всеми её проблемами и заморочками и остаться здесь…» Маленькая галерея в столице кормила её, а все дела можно было переложить на плечи менеджеров. Кинути цю Москви зі всіма її проблемами і заморочками і залишитися тут ... »Маленька галерея в столиці годувала її, а всі справи можна було перекласти на плечі менеджерів. В столице её ничего не держит, да и корни её здесь. У столиці її нічого не тримає, та й коріння її тут.

Софья покачивалась на качелях, рвала вишни и размышляла. Софія гойдався на гойдалці, рвала вишні та й стала роздумувати. С каждой съеденной ягодой мысли о шумном городе беспокоили её всё меньше и меньше. З кожною з'їденої ягодою думки про галасливий місті турбували її все менше і менше. Настроение с самого утра было хорошим, и в голову приходили романтические фантазии, навеянные ароматами сада и летнего воздуха. Настрій з самого ранку було гарним, і в голову приходили романтичні фантазії, навіяні ароматами саду і літнього повітря. Жара и жужжание насекомых нагоняли на неё дрёму. Спека і дзижчання комах наганяли на неї дрімоту. Соня посмотрела на Зевса, который продолжал сладко спать на диване, и ей тоже захотелось на диван. Соня подивилась на Зевса, який продовжував солодко спати на дивані, і їй теж захотілося на диван. Как ни жалко ей было тревожить кота, но она всё-таки аккуратно подвинула его и устроилась рядом. Як не шкода їй було турбувати кота, але вона все-таки акуратно посунула його і влаштувалася поряд. Зевс так мучился от жары и лени, что даже не открыл глаза. Зевс так мучився від спеки та лінощів, що навіть не відкрив очі. Он просто перевернулся на другой бок и затих. Він просто перекинувся на інший бік і затих.

Соня лежала на диване и смотрела на небо, которое небольшими оконцами проглядывалось через листву. Соня лежала на дивані і дивилася на небо, що невеликими віконцями переглядалася через листя. Вишни всё также искрились на солнце и манили её, но она их уже не хотела. Вишні все також іскрилися на сонці й манили її, але вона їх вже не хотіла. Соня засыпала, туманная пелена застилала ей глаза, веки тяжелели, и сон поглотил её. Соня засинала, туманна пелена застеляла їй очі, повіки важчали, і сон поглинув її.

…Сад расступился, и деревья разошлись в стороны потихоньку на цыпочках, так что спящая Софья даже не заметила их побега. ... Сад розступився, і дерева розійшлися в сторони потихеньку навшпиньки, так що спляча Софія навіть не помітила їх втечі. Вишня, приподняв одной рукой-веткой свои юбки, другой взяла диванчик вместе со спящими Соней и Зевсом и устроилась недалеко от берега. Вишня, піднявши однією рукою-гілкою свої спідниці, інший взяла диванчик разом із сплячими Сонею і Зевсом і влаштувалася недалеко від берега. Моря отсюда не было видно из-за холма и опустившихся сумерек, зато его хорошо было слышно. Моря звідси не було видно з-за пагорба і опустилися сутінків, зате його добре було чути. Волны мягким шёпотом упрямо бежали по песку вперёд, но, передумав, возвращались обратно. Хвилі м'яким пошепки вперто бігли по піску вперед, але, передумав, поверталися назад. Ветер приносил с моря запах солёной воды и сырого песка. Вітер приносив з моря запах солоної води і сирого піску.

Вишня так измаялась за день от жары, что ей захотелось поближе к воде, и она тянула своими листьями влагу морского воздуха и отдыхала, шурша листьями и поскрипывая качелями. Вишня так ізмаялась за день від спеки, що їй захотілося ближче до води, і вона тягла своїми листами вологу морського повітря і відпочивала, шарудячи листям і поскрипуючи гойдалками. Ягоды весь день молчали и мучались от распиравшей их гордости - они ведь самые красивые в саду. Ягоди весь день мовчали і мучилися від розпирала їх гордості - вони ж самі гарні в саду. Теперь, когда солнце село и стало темно, их словно прорвало. Тепер, коли сонце сіло і стало темно, їх наче прорвало. Вишни болтали безумолку, качались на ножках и крутились во все стороны. Вишні базікали угаву, гойдалися на ніжках і крутилися на всі боки. Ох уж эти девчонки! Ох вже ці дівчата! Болтушки и непоседы хвастались наперебой друг перед дружкой своей красотой, ароматом и спелостью! Бовтанки і непосиди хвалилися навперебій один перед одною своєю красою, ароматом та стиглістю! Дерево недовольно тряхнуло ветвями, и ягоды испуганно притихли. Дерево невдоволено труснуло гілками, і ягоди злякано притихли. И снова наступила тишина, только слабый бриз нежно шевелил листву, и Зевс тихонько посапывал во сне… І знову настала тиша, тільки слабкий бриз ніжно ворушив листя, і Зевс тихенько сопів у сні ...

…Соня проснулась от мягкого хлопка по плечу. ... Соня прокинулася від м'якого бавовни по плечу. Она, покачиваясь и не открывая глаз, приподнялась и села. Вона, погойдуючись і не відкриваючи очей, підвелася й сіла. Пощупав рукой диван и не обнаружив на нём Зевса, Софья с трудом открыла глаза. Помацавши рукою диван і не виявивши на ньому Зевса, Софія насилу відкрила очі. Было совсем темно, и спросонья она не сразу увидела тёмный силуэт рядом. Було зовсім темно, і спросоння вона не одразу побачила темний силует поруч. Соня ойкнула и залезла с ногами на диван. Соня зойкнула і залізла з ногами на диван.

- Мм, простите. - Мм, вибачте. Я не хотел вас напугать и будить тоже не хотел. Я не хотів вас налякати і будити теж не хотів. Комары вас так осаждали, вот я и хлопнул, - робко сказал силуэт. Комарі вас так облягали, ось я і вдарив, - несміливо сказав силует.

Соня испуганно смотрела на незнакомца, пытаясь разглядеть его в темноте и сообразить, что к чему. Соня злякано дивилася на незнайомця, намагаючись розгледіти його в темряві і збагнути, що до чого. Она ещё не совсем проснулась, мысли путались и разбегались в её мутном сознании. Вона ще не зовсім прокинулася, думки плуталися і розбіглися в її каламутному свідомості. Софья махнула на них рукой и опять присмотрелась к силуэту. Софія махнула на них рукою і знову придивилася до силуету. Он стоял, переминаясь с ноги на ногу, опустив голову и нервно теребя пальцы. Він стояв, переступаючи з ноги на ногу, опустивши голову і нервово перебираючи пальці.

- Вы спали, а я тут вас охранял. - Ви спали, а я тут вас охороняв. Ночь уже. Ніч вже. Беспокоился, вы тут одна совсем. Непокоївся, ви тут один зовсім. Извините, - мямлил он мягким виноватым голосом. Вибачте, - мимрив він м'яким винуватим голосом.

Соня не сдержалась и рассмеялась, так он забавно выглядел. Соня не витримала й розсміялася, так він кумедно виглядав. Беспокойство исчезло, на его место пришло естественное женское любопытство. Занепокоєння зникло, на його місце прийшов природне жіночу цікавість. Кто же это и откуда взялся? Хто ж це і звідки взявся? Ей неловко было спрашивать, но так хотелось. Їй ніяково було питати, але так хотілося. Софья пыталась корректнее сформулировать вопрос, пауза тянулась, а молчание становилось томительным. Софія намагалася коректніше сформулювати запитання, пауза тягнулася, а мовчання ставало млосно.

- Вы любите море? – спросил силуэт. - Ви любите море? - Спитав силует.

- Да, но я только недавно это поняла, - ответила Софья и улыбнулась. - Так, але я тільки недавно це зрозуміла, - відповіла Софія і посміхнулася. А вы? - А ви?

- Очень! - Дуже! И я тоже недавно об этом узнал. І я теж нещодавно про це дізнався. Мне оно ночью больше всего нравится, спокойное такое, но гордое , - он немного помолчал и продолжил, - Я сюда обычно вечером прихожу. Мені воно вночі найбільше подобається, спокійне таке, але горде, - він трохи помовчав і продовжив, - Я сюди зазвичай ввечері приходжу. Прохладно, романтично и одиноко… Прохолодно, романтично і самотньо ...

Соня посмотрела на его лицо, но черты почти не проглядывались в темноте. Соня подивилась на його обличчя, але риси майже не проглядається в темряві. Ей показалось, что у него грустные глаза, что-то в нём было очень знакомое. Їй здалося, що в нього сумні очі, щось в ньому було дуже знайоме. Голос? Голос? Нет, откуда-то она его знает. Ні, звідки-то вона його знає. «Спросить, нет, может само разъяснится», - думала Софья. «Запитати, ні, може саме роз'ясниться», - думала Софія. Она не заметила, что она не в саду и, что вишня не там, где должна быть. Вона не помітила, що вона не в саду і, що вишня не там, де повинна бути. Только шум моря показался странно близким. Тільки шум моря видався дивно близьким.

- Я люблю на море ночью смотреть, когда луна, звёзды, ветер разглаживает складки волн, и тишина такая стоит, что жутко становится, - сказала задумчиво Софья и посмотрела в темноту, туда, где притаилось море. - Я люблю на море вночі дивитися, коли місяць, зірки, вітер розгладжує складки хвиль, і тиша така стоїть, що моторошно стає, - сказала задумливо Софія і подивилася в темряву, туди, де причаїлося море. Меня Софьей зовут . - Мене звати Софією.

- Я знаю… Сегодня именно такая ночь, давайте смотреть на море, оно сегодня необыкновенное. - Я знаю ... Сьогодні саме така ніч, давайте дивитися на море, воно сьогодні незвичайне. И диван очень удобный, будем благодарными зрителями. І диван дуже зручний, будемо вдячними глядачами.

Софья почувствовала его мягкую улыбку, и вопрос, откуда он знает её имя, растворился сам собой. Софія відчула його м'яку усмішку, і питання, звідки він знає її ім'я, розчинився сам собою. Она чувствовала к нему какое-то необъяснимое доверие. Вона відчувала до нього якесь незрозуміле довіру.

- Но ведь отсюда не видно море? – неожиданно озарило её. - Але ж звідси не видно море? - Несподівано осяяло її. Как же мы на него будем смотреть? - Як же ми на нього будемо дивитися?

Тёмная черепаха холма медленно поползла куда-то в сторону, открывая волшебный вид на море. Темна черепаха пагорба поволі поповзла кудись у бік, відкриваючи чарівний вид на море. Глаза Сони на мгновение расширились, но это удивление длилось доли секунды, а потом ей показалось, что так и должно быть, и в этом нет ничего особенного. Очі Соні на мить розширилися, але це здивування тривало частки секунди, а потім їй здалося, що так і має бути, і в цьому немає нічого особливого. Ветви вишни раздвинулись, как подвязанные занавески, и перед ней возникло море. Гілки вишні розсунулися, як підв'язані фіранки, і перед нею виникло море. Тихое и бескрайнее. Тихе і безмежне. Луна золотом луковой шелухи покачивалась на волнах. Місяць золотом цибулевої лушпиння гойдався на хвилях. Волны выносили её на берег, и она оседала золотым песком. Хвилі виносили її на берег, і вона осідала золотим піском. Часть золота опускалась под воду, и оно сверкало сквозь толщу тяжёлой тёмной воды. Частина золота опускалася під воду, і воно сяяло крізь товщу важкої темної води. Звёзды в руках ловкого ювелира сверкали на небе алмазами в изящной оправе. Зірки в руках вправного ювеліра сяяли на небі алмазами у витонченої оправі. Дорого, шикарно и со вкусом. Дорого, шикарно і зі смаком. То там, то здесь появлялись на небе новые украшения, работа кипела, и алмазная пыль, сверкая, сыпалась с неба. То там, то тут з'являлись на небі нові прикраси, робота кипіла, і алмазна пил, виблискуючи, сипалася з неба. Всё выглядело так торжественно и романтично. Усе виглядало так урочисто й романтично. От нахлынувших эмоций и чувств у Софьи заблестели глаза, и ей захотелось по-детски прижаться к незнакомцу. Від натовпу емоцій і почуттів у Софії заблищали очі, і їй захотілося по-дитячому притулитися до незнайомого. Он уже успел устроиться рядом с ней. Він вже встиг влаштуватися поруч з нею. Соня потянулась к нему всем телом, взяла его под руку и положила голову ему на плечо. Соня потяглася до нього всім тілом, взяла його під руку і поклала голову йому на плече. Она ощутила что-то мягкое и пушистое в своих руках… Его силуэт стал расплывчатым и принял нечёткие очертания. Вона відчула щось м'яке і пухнасте в своїх руках ... Його силует став розмитим і прийняв нечіткі обриси.

…Софья открыла глаза. ... Софія відкрила очі. Перед ними маячило белое подвижное пятно. Перед ними манячіло біле рухливе пляма. Наконец, резкость восстановилась: перед ней сидел Зевс и лапой тянулся к её лицу. Нарешті, різкість відновилася: перед нею сидів Зевс і лапою тягнувся до її обличчя. Бедный зверь устал ждать, когда проснётся хозяйка, и начал её будить сам. Бідний звір втомився чекати, коли прокинеться господиня, і почав будити її сам. Софья снова закрыла глаза, сон не отпускал её, но не тут то было! Софія знову закрила очі, сон не відпускав її, але не тут то було! Зевс всегда был лучше любого будильника! Зевс завжди був краще будь-якого сигналу! Кот есть кот. Кіт є кіт. Со всем стараньем и преданностью он начал тереться об её щёку. З усім старанням і відданістю він почав тертися об її щоку. От этого Соня окончательно проснулась и села. Від цього Соня остаточно прокинулася і села. Что-то ещё плавало в её голове. Что-то ще плавало в її голові. Она огляделась по сторонам. Вона озирнулась по сторонам. Всё на месте. Всі на місці. Солнце уже уползало за горизонт, из последних сил пытаясь ухватиться своими рыжими щупальцами за листву. Сонце вже відповзає за горизонт, з останніх сил намагаючись вхопитися рудими своїми щупальцями за листя. «Да, приснится же на старости лет», - думала Соня, глядя на Зевса. «Так, присниться ж на старості років», - думала Соня, дивлячись на Зевса. И вдруг ей показалось, что кот подмигнул ей. І раптом їй здалося, що кіт підморгнув їй. Она замерла от неожиданности, но Зевс замурчал и невинно закрыл глаза… Вона завмерла від несподіванки, але Зевс замурчал і невинно заплющив очі ...
Автор: Алина Ветрова Автор: Аліна Вєтрова


Пожалуйста, оцените эту статью. Будь ласка, оцініть цю статтю. Ваше мнение очень важно для нас (1 - очень плохо, 5 - отлично) Ваша думка дуже важлива для нас (1 - дуже погано, 5 - відмінно)
<< Предыдущая статья <<Попередня стаття Рубрика Литературная гостиная Рубрика Літературна вітальня Следующая статья >> Наступна стаття>>

Свежие статьи в рубрике «Литературная гостиная»: Гала и Ягуар. Нові статті у рубриці «Літературна вітальня»: Гала і Ягуар. Часть 3 , Гала и Ягуар. Частина 3, Гала і Ягуар. Часть 2 , Гала и Ягуар. Частина 2, Гала і Ягуар. Часть 1 , Остров надежды , В последний раз , Сорок один, или В ожидании ягодной поры , Про девочку , Ночник , Клубок змей. Частина 1, Острів надії, В останній раз, Сорок один, або В очікуванні ягідної пори, Про дівчинку, Ночник, Клубок змій. Часть 6 , Клубок змей. Частина 6, Клубок змій. Часть 5 Частина 5





 


Женский журнал pani.kiev.ua: статьи, рецепты, сонник, гороскоп, женские журналы, сайты для женщин...


© 2004-2020
Сон кіт|оповыдання про кышку|оповідання про котів|маленьке оповідання про кота|оповидання про кошеня|оповидання про кота|оповідання про кота|jgjdslfyyz ghj lbnzxs ghbujlb|дитяче оповідання про кішку|оповідання про|оповидання про чорну кішку|кіт оповідан ня|казки дитячі про котів|оповідання про кішку|оповідання про котика|оповідання кошеня|диваны тут|оповідання кота|оповідання про кошеня|кот оповидання|оповидання про котив|оповідання про котят|витівка мого кошеняти|дитячі оповідання про кота|оповідання про кошенят|оповiдання про кота|.вперте кошеня оповідання.презентація
Журнал современной женщины Pani.kiev.ua,
Перепечатка материалов разрешена только с непосредственной ссылкой на / при обязательном уведомлении редакции по e-mail.  
Главный редактор проекта
По общим и административным вопросам обращайтесь