|
|
|
|
Новости |
Статьи |
Рецепты |
Сонник |
Гороскоп |
Журналы |
Фотогалереи |
Книги
|
Рукоделие | |
||
|
|
|
|
|
|
 Библиотека : Литературная гостиная Бібліотека: Літературна вітальня Клубок змей. Клубок змій. Часть 4 Частина 4Я вышла из подъезда и села на лавочку. Я вийшла з під'їзду і сіла на лавочку. Достав пачку „Monte Carlo”, нервно закурила. Діставши пачку "Monte Carlo", нервово закурила. Никакой ниточки! Ніякої ниточки! Даже никакого намека! Навіть жодного натяку!6. 6. Тут из подъезда вышла девочка лет 14 с малышом за руку и с собакой на поводке. Тут з під'їзду вийшла дівчинка років 14 з малюком за руку і з собакою на повідку. Собака явно дворняга, как говорила моя бабка, "дворянской породы". Собака явно дворняга, як казала моя бабця, "дворянської породи". Девочка отпустила малыша и собаку и пошла в мою сторону. Дівчинка відпустила малюка і собаку і пішла в мою сторону. Сев на лавочку она произнесла: Сівши на лавочку вона сказала: - Слышь, теть, дай сигаретку! - Чуєш, тьоть, дай сигарету! Я уставилась на нее. Я дивилась на неї. Уже хотела поинтересоваться ее возрастом, как она продолжила: Вже хотіла поцікавитися її віком, як вона продовжила: - Свекровь совсем достала. - Свекруха зовсім дістала. Ни покурить нельзя, ни шмотку купить. Ні покурити не можна, ні шмотку купити. Грызет меня, как собака, и мужа настраивает. Гризе мене, як собака, і чоловіка налаштовує. Сволочь! Сволота! - Ладно, на, кури, – сказала я и протянула ей пачку сигарет. - Гаразд, ну, кури, - сказала я і простягла їй пачку сигарет. - Спасибо, – с чувством сказала та и добавила, – А зажигалку можно? - Спасибі, - з почуттям сказала та і додала, - А запальничку можна? - Конечно, – ответила я. - Звичайно, - відповіла я. Глупо давать сигарету и отказать в зажигалке. Нерозумно давати сигарету і відмовити у запальничці. - А Вы к кому? - А Ви до кого? – поинтересовалась девчонка. - Поцікавилася дівчина. - Я к Наде приходила, из 102-й квартиры. - Я до Наді приходила, з 102-ї квартири. - О-о-о! - О-о-о! Ну и лажа там у них. Ну й лажа там у них. Жуть! Жах! Вы в курсе? Ви в курсі? - Да! - Так! – ответила я. - Відповіла я. Минуту назад она была со мной на „ты”, а теперь в знак благодарности решила перейти на „вы”? Хвилину тому вона була зі мною на "ти", а тепер на знак подяки вирішила перейти на "ви"? – А ты ничего не заметила странного? - А ти нічого не помітила дивного? Я с соседями говорила, но они все твердят, что не в курсе. Я з сусідами говорила, але вони все твердять, що не в курсі. - Да уж. - Та вже. Прикол. Прикол. Тут все заняты своими делами, им на соседей плевать. Тут всі зайняті своїми справами, їм на сусідів плювати. А живу я на этаж ниже, ну и слышать ничего не могла. А живу я на поверх нижче, ну і чути нічого не могла. Хотя… Не знаю, имеет ли какое-то отношение ко всему этому черный мерин… Хоча ... Не знаю, чи має якесь відношення до всього цього чорний мерин ... - Черный Мерин?! - Чорний Мерин?! Это кто? Це хто? – не поняла я. - Не зрозуміла я. - Ну "мерин", этот, как его? - Ну "кінь", цей, як його? Ме… Мерн… Мерси… Мерседес! Ме ... Мерная ... Мерсі ... Мерседес! Во! Во! Машина такая, знаете? Машина така, знаєте? - Знаю, конечно. - Знаю, звичайно. Машина, а я думала это человек такой. Машина, а я думала це людина така. Ну кличка у него такая, мало ли… Погоди, что за машина? Ну кличка у нього така, мало ли ... Чекай, що за машина? Причем здесь она? Причому тут вона? Объясни. Поясни. - Ну у нас кличек нету. - Ну у нас кличок нету. Клички только у собак. Клички тільки у собак. Мы же люди, и у нас… Ми ж люди, і у нас ... - Погоди. - Стривай. Давай о машине, – не удержалась я. Давай про машину, - не втрималася я. Мне совсем не интересно, чем люди называют то слово, под которым скрывают свое имя. Мені зовсім не цікаво, ніж люди називають те слово, під яким приховують своє ім'я. Подруга говорила, что это „ник”, кажется. Подруга казала, що це "нік", здається. Получается, они никуют, то есть нычкуют свои имена. Виходить, вони нікуют, тобто ничку свої імена. А меня сейчас это не волнует. А мене зараз це не хвилює. – Что там с машиной? - Що там з машиною? - Ну, у нас собака… - начала она. - Ну, у нас собака ... - почала вона. Из ее рассказа стало понятно, что обычный день у девочки не столь разнообразен. З її розповіді стало зрозуміло, що звичайний день у дівчинки не настільки різноманітний. Каждый вечер она выходит выгуливать собаку свекрови. Щовечора вона виходить вигулювати собаку свекрухи. Как ей надоела эта псина, я описывать не буду, но и в тот вечер, накануне "ограбления", девчонка вышла выгуливать собачонку. Як їй набридла ця псина, я описувати не буду, але і в той вечір, напередодні "пограбування", дівча вийшла вигулювати собачку. Возле подъезда стоял черный „мерс”, или „мерин”, как она выразилась. Біля під'їзду стояв чорний "мерс", або "кінь", як вона висловилася. В целом доме из богатых у них только Надя, но и та не ездит на такой тачке. В цілому домі з багатих у них тільки Надя, але і та не їздить на такій тачці. Да и богатых родственников у соседей не имеется, в итоге выходило, что эта машина не могла к кому-то приехать с дружественным визитом. Та й багатих родичів у сусідів немає, в результаті виходило, що ця машина не могла до когось приїхати з дружнім візитом. За рулем шикарной тачки сидел мужик и читал газету. За кермом шикарного тачки сидів чоловік і читав газету. Всем своим видом он давал понять, что он здесь надолго и уезжать не собирается. Всім своїм виглядом він давав зрозуміти, що він тут надовго і виїжджати не збирається. Девчонка погуляла с собакой и через час пошла домой. Девчонка погуляла з собакою і через годину пішла додому. Мужик так и остался сидеть. Мужик так і залишився сидіти. Но это еще не все. Але це ще не все. Утром мерзкая шавка тоже гулять хочет, и бедной невестке с самого утра, где-то в полшестого, пришлось тащиться на улицу. Вранці мерзкая шавка теж гуляти хоче, і бідній невістці з самого ранку, десь о пів на шосту, довелося тягнутися на вулицю. Но и в это время там сидел тот же мужик. Але і в цей час там сидів той же мужик. Но он уже не читал, а сидел с сонным видом, отчаянно зевая. Але він вже не читав, а сидів з сонним виглядом, відчайдушно позіхаючи. Девица удивилась. Дівчина здивувалася. Было видно, что он просидел в машине всю ночь. Було видно, що він просидів у машині усю ніч. Если ты приехал к кому-то, то зачем сидеть всю ночь в машине? Якщо ти приїхав до когось, то навіщо сидіти всю ніч в машині? Непонятно… Но где-то через минут 40 он уехал, а девчонка осталась выгуливать собаку. Незрозуміло ... Але десь через хвилин 40 він поїхав, а дівчинка залишилася вигулювати собаку. Вот и весь рассказ. От і вся розповідь. - А номер машины ты не запомнила? - А номер машини ти не запам'ятала? – ожила я. - Ожила я. - Нет. - Ні. И зачем он мне был нужен? І навіщо він мені був потрібен? Кто же знал, что такое случится? Хто ж знав, що таке трапиться? - А описать этого мужика можешь? - А описати цього мужика можеш? - Ну, не знаю… Мужик как мужик. - Ну, не знаю ... Мужик як мужик. Таких полно. Таких повно. Не сильно я в него всматривалась. Не сильно я в нього вдивлялася. Он мне и нужен не был. Він мені і потрібен не був. Больше на машину смотрела. Більше на машину дивилася. Такую тачку не часто увидишь. Таку тачку не часто побачиш. Шикарная. Шикарна. Не обычный мерин, а видно, что последней модели. Чи не звичайний мерин, а видно, що останньої моделі. Я машину-то по значку на капоте узнала. Я машину-то по значку на капоті впізнала. А так и не узнать. А так і не впізнати. Сказав спасибо девчонке и оставив ей пару сигарет, я пошла к маршрутке. Сказав спасибі дівчині і залишивши їй пару сигарет, я пішла до маршрутці. Интересно получается. Цікаво виходить. Стоп. Стоп. А может, эта машина и не причем. А може, ця машина і ні до чого. Ну караулил муж жену, когда она была у любовника. Ну чатував чоловік жінку, коли вона була у коханця. Или еще чего. Або ще чого. Да мало ли. Та хіба мало. Да и соседи ничего не слышали. Та й сусіди нічого не чули. Вот это жаль. Ось це жаль. В голове не было ни одной нормальной мысли. В голові не було жодної нормальної думки. В полной прострации я брела на остановку. У повній прострації я йшла на зупинку. Может, сьездить к Наде на фирму и поговорить с ее подругой и содиректором Машкой? Може, з'їзду до Наді на фірму і поговорити з її подругою і співдиректор Машкою? Может, она что-то знает? Може, вона щось знає? Может, у них на фирме какие-то неприятности? Може, у них на фірмі якісь неприємності? Или, может, у нее дома что-то искали? Чи, може, у неї вдома щось шукали? Да, надо побеседовать по душам с Машкой. Так, треба поговорити відверто з Машкою. Машка, то есть, как она себя величает, Мария Афанасьевна, уже 5 лет с Надей идут рука об руку в своей мебельной фирме. Машка, тобто, як вона себе величає, Марія Опанасівна, вже 5 років з Надею йдуть пліч-о-пліч у своїй меблевій фірмі. Раньше Мария была абсолютно неуправляемой и бесшабашной девицей. Раніше Марія була абсолютно некерованою і відчайдушної дівчиною. Но сейчас это железная леди бизнеса, целиком и полностью отдающаяся работе. Але зараз це залізна леді бізнесу, цілком і повністю віддається роботі. И ни за какие коврижки она не предаст Надю! І ні за які пряники вона не зрадить Надю! Столько лет вместе на одной работе и ни одной ссоры! Стільки років разом на одній роботі і жодної сварки! Вот с такими мыслями я влезла в маршрутку и поехала к Наде на работу. Ось із такими думками я влізла в маршрутку і поїхала до Наді на роботу. Центральный офис Нади и Маши находился на проспекте Победы, возле Цирка. Центральний офіс Наді та Маші знаходився на проспекті Перемоги, біля Цирку. Добралась я сравнительно быстро, так как от метро „Берестейская” до данной улицы рукой подать. Добралася я порівняно швидко, тому що від метро "Берестейська" до даної вулиці рукою подати. Мебельная фирма называлась красиво - „Гарант”, что, наверное, означало гарантированное качество мебели или, может, гарантированное получение мебели после оплаты. Меблева фірма називалася красиво - "Гарант", що, мабуть, означало гарантовану якість меблів чи, може, гарантоване отримання меблів після оплати. Впрочем, какой у них девиз и почему так назвали фирму, я не знаю. Втім, який у них девіз і чому так назвали фірму, я не знаю. Офис поражал своим великолепием и неприличными затратами на эту роскошь. Офіс вражав своєю пишністю і непристойними витратами на цю розкіш. Красивая мебель, диваны, журнальные столики... Гарні меблі, дивани, журнальні столики ... Очень легко было произвести нехитрые расчеты в уме. Дуже легко було зробити нехитрі розрахунки в розумі. Но мебельная фирма есть мебельная фирма. Але меблева фірма є меблева фірма. И мебель должна быть дорогая. І меблі повинна бути дорога. Перед кабинетами, охраняя покой хозяек, сидело милейшее существо по имени Танечка. Перед кабінетами, охороняючи спокій господарок, сиділо наймиліше істота на ім'я Танечка. Девочка без возраста. Дівчинка без віку. Ей можно было с равным успехом дать и 20, и 30, и 40 лет. Їй можна було з рівним успіхом дати і 20, і 30, і 40 років. Увидев меня, Танечка встала и улыбнулась: Побачивши мене, Танечка встала і посміхнулась: - Здравствуйте, Снежанна Константиновна! - Здрастуйте, Сніжана Костянтинівна! - Привет, Танюша! - Привіт, Танюша! Хозяйка на месте? Господиня на місці? - Э-э-э, Надежды Николаевны нет, она заболела… А Мария Афанасьевна в кабинете… - Е-е-е, Надії Миколаївни немає, вона захворіла ... А Марія Опанасівна в кабінеті ... - Надеюсь, она не занята? - Сподіваюся, вона не зайнята? Можно к ней? Можна до неї? - Я сейчас спрошу… - Я зараз запитаю ... Не дожидаясь ответа, я вошла в кабинет. Не чекаючи відповіді, я зайшла в кабінет. Что-то Танечка слишком нервная сегодня. Что-то Танечка занадто нервова сьогодні. Не может отойти от трагедии с Надей? Не може відійти від трагедії з Надею? Машка встретила меня улыбкой: Машка зустріла мене посмішкою: - Привет, Снежанна! - Привіт, Сніжана! Какими судьбами? Якими судьбами? Нужна мебель, или так пришла, в гости? Потрібна меблі, або так прийшла, в гості? - Привет, Маш! - Привіт, Маш! На вашу мебель никаких денег не хватит. На вашу меблі ніяких грошей не вистачить. Пришла поговорить. Прийшла поговорити. - Ого. - Ого. Это уже интересно. Це вже цікаво. - Только без сарказма. - Тільки без сарказму. - Ладно. - Гаразд. Присаживайся. Сідай. Что будешь – чай или кофе? Що будеш - чай або кава? - Чай. - Чай. С лимоном. З лимоном. И два сахара! І два цукру! - Хорошо. - Добре. Танюша, чай принеси. Танюша, чай принеси. И лимон. І лимон. И два кило сахара. І два кіло цукру. Снежка, видимо, поправиться решила. Снєжка, мабуть, вирішила поправитися. - Машка. - Машка. Не паясничай. Не блазнювати. Сахара всего две ложки, а не кило. Сахара всього дві ложки, а не кіло. Мне сейчас не до шуток! Мені зараз не до жартів! - Ну все. - Ну все. Пошутить нельзя. Пожартувати не можна. Чего такая мрачная? Чого така похмура? - Сейчас объясню, – пообещала я и стала ждать чай. - Зараз поясню, - пообіцяла я і стала чекати чай. Помешивая чай, я продолжила беседу: Помішуючи чай, я продовжила розмову: - Машка, говори честно. - Машка, кажи чесно. Проблемы у фирмы есть? Проблеми у фірми є? - Какие проблемы? - Які проблеми? С дуба упала? З дуба впала? - Да, с дуба и прям на кактус. - Так, із дуба і прям на кактус. Говори честно. Говори чесно. - Ну ты даешь. - Ну ти даєш. Никаких у нас проблем с фирмой нет. Ніяких у нас проблем з фірмою немає. Все налажено и полностью легально. Все налагоджено і цілком легально. - Меня не это интересует. - Мене не це цікавить. Может, какие-то проблемы с конкурентами или с кем-нибудь еще? Може, якісь проблеми з конкурентами або з ким-небудь ще? Давай выкладывай, как священнику на исповеди. Давай викладай, як священику на сповіді. - Это ты священник-то? - Це ти священик-то? - Я просила не умничать и не острить. - Я просила не мудрувати і не жартувати. Давай говори. Давай говори. - Какие мы серьезные. - Які ми серйозні. Все-все молчу. Все-все мовчу. Так. Так. Проблем у нас ни с кем не было. Проблем у нас ні з ким не було. Разве что был случай с фирмой „Уют для дома”… Хіба що був випадок з фірмою "Затишок для дому" ... - А теперь поподробней. - А тепер більш детально. - Там директор Гуменюк Нина Петровна, ее фирма продает нашу отечественную мебель. - Там директор Гуменюк Ніна Петрівна, її фірма продає нашу вітчизняну меблі. И тут мы узнаем, что у них появилась мебель из Италии и Франции. І тут ми дізнаємося, що у них з'явилися меблі з Італії та Франції. И притом нелегально они эту мебель сюда провезли. І до того ж нелегально вони ці меблі сюди провезли. Цены поставили дешевле. Ціни поставили дешевше. Явная конкуренция. Явна конкуренція. Надя, как узнала, взбесилась страшно. Надя, як дізналася, збісилася страшно. - И что? - І що? - Что-что. - Що-що. А ничего. А нічого. Надя сходила и настучала в таможню. Надя сходила і настукала в митницю. Вот их и прикрыли. От їх і прикрили. Конечно, больших проблем у них не было, отмазались деньгами, но бизнес мы им подорвали, да и доход от импортной мебели выше. Звичайно, великих проблем у них не було, відмазали грошима, але бізнес ми їм підірвали, та й дохід від імпортних меблів вище. Подпортили мы им малину. Зіпсували ми їм малину. А так больше никаких конфликтов не было. А так більше ніяких конфліктів не було. - Это уже интересно! - Це вже цікаво! – пробормотала я. - Пробурмотіла я. - Что интересно? - Що цікаво? Зачем тебе все это? Навіщо тобі все це? - Ты знаешь, что произошло с Надей? - Ти знаєш, що сталося з Надією? - Да, знаю. - Так, знаю. Она попала под машину. Вона потрапила під машину. Я у нее была, но к ней не пускают. Я в неї була, але до неї не пускають. Надя в реанимации. Надя в реанімації. - Ты права. - Ти права. А что с Сашей и его мамой знаешь? А що з Сашею і його мамою знаєш? - Да, менты приходили. - Так, менти приходили. - И ничего на ум не приходит? - І нічого на розум не приходить? - Нет. - Ні. Конечно, это большая беда, и мне Надю очень жалко. Звичайно, це велика біда, і мені Надю дуже шкода. Я как узнала, чуть не рехнулась. Я як дізналася, мало не з глузду з'їхала. Но беда одна не ходит. Але біда одна не ходить. Очень надеюсь, что Надя скоро поправится. Дуже сподіваюся, що Надя скоро видужає. И переживет тот ужас, который произошел с родными. І переживе той жах, який стався з рідними. - Машунь. - Машуня. Скажи мне честно. Скажи мені чесно. Больше ничего не было странного? Більше нічого не було дивного? Угроз, писем, предложений? Загроз, листів, пропозицій? - Нет, Снежа, больше ничего. - Ні, Снежа, більше нічого. - А как отреагировала Нина Петровна, владелица фирмы „Уют для дома”, на то, что Надя завалила ее бизнес? - А як відреагувала Ніна Петрівна, власниця фірми "Затишок для дому", на те, що Надя завалила її бізнес? - А почти никак. - А майже ніяк. Просто позвонила Наде и сказала, что Надя – сука! Просто Наді зателефонувала і сказала, що Надя - сука! Больше ничего. Більше нічого. - И никаких угроз? - І ніяких загроз? - Никаких. - Ніяких. Пришлось откланяться и уйти. Довелося відкланятися і піти. Так как говорить уже было не о чем. Так як говорити вже було не про що. Переваривая информацию, я шла на выход. Переварюючи інформацію, я йшла на вихід. Тут меня довольно сильно толкнули. Тут мене досить сильно штовхнули. Подняв голову, я увидела парня, до боли знакомого. Піднявши голову, я побачила хлопця, до болю знайомого. - Ха! - Ха! Снежанна! Сніжана! Вот так встреча! От так зустріч! Как делишки? Як справи? Как детишки? Як діти? – с широкой улыбкой проговорил парень. - З широкою посмішкою промовив хлопець. - Алекс! - Алекс! – наконец-то узнала я, – Что ты здесь делаешь? - Нарешті дізналася я, - Що ти тут робиш? - Как что? - Як що? Работаю, – огорошил меня Алекс. Працюю, - приголомшив мене Алекс. - Где? - Де? Здесь? Тут? – с сомнением протянула я. - З сумнівом протягнула я. - Конечно. - Звичайно. Грузчиком. Вантажником. Не веришь? Не віриш? Разве есть причина? Хіба є причина? - Ну-у, – замялась я – Ты же бывший муж Нади… - Ну-у, - зам'ялася я - Ти ж колишній чоловік Наді ... - Ну и что. - Ну і що. У нас все забыто, а Надя, когда увидела меня без работы, проявила человечность и взяла меня к себе. У нас все забудеться, а Надя, коли побачила мене без роботи, виявила людяність і взяла мене до себе. И никому никакой разницы, что мы бывшие муж и жена! І нікому ніякої різниці, що ми колишні чоловік і дружина! - Тогда хорошо! - Тоді добре! Как твои дела? Як твої справи? Женился? Одружився? - Нет, не женился. - Ні, не одружився. Да и зачем? Та й навіщо? Мне и так хорошо! Мені і так добре! - Ладно. - Гаразд. Покедова. Покедова. - До встречи, Снегурочка. - До зустрічі, Снігуронька. Снегурочка… Надо же! Снігуронька ... Треба ж! Алекс называл меня так, когда они с Надей были еще расписаны. Алекс називав мене так, коли вони з Надією були ще розписані. Да и Надя меня только так и называла. Та й Надя мене тільки так і називала. Но потом, когда они с Алексом разбежались, Надя ни разу не назвала меня Снегурочкой. Але потім, коли вони з Алексом розбіглися, Надя жодного разу не назвала мене Снігуронькою. Только Снежка или Снежок. Тільки Снєжка або Сніжок. Ну иногда – Снежа. Ну іноді - Снежа. Но Снегурочка – ни разу. Але Снігуронька - жодного разу. Странно, что она взяла Алекса на работу. Дивно, що вона взяла Алекса на роботу. Ведь Надя запретила произносить его имя вслух при ней, столько боли он ей причинил. Адже Надя заборонила вимовляти його ім'я вголос при ній, стільки болю він їй заподіяв. Но может, прошло время, и она его простила? Але може, минув час, і вона його пробачила? Но тогда почему я ничего не знаю? Але тоді чому я нічого не знаю? Хотя, всякое бывает, может, Надя забыла мне сказать? Хоча, всяке буває, може, Надя забула мені сказати? Роман у Надежды с Алексом начинался бурно и красиво. Роман у Надії з Алексом починався бурхливо і красиво. Я даже немного завидовала, бывает же такое. Я навіть трохи заздрила, буває ж таке. Но потом поняла, что такая идиллия не может долго продолжатся. Але потім зрозуміла, що така ідилія не може довго продовжаться. Но я ошиблась. Але я помилилася. У них конфетно-цветочный период и не думал заканчиваться. У них цукерково-квітковий період і не думав закінчуватися. До самой свадьбы Алекс таскал ей шикарные букеты и дорогие конфеты. До самого весілля Алекс тягав їй шикарні букети і дорогі цукерки. Но после свадьбы, которая была вызывающе дорогой и пафосной, с фейерверками и лимузинами, Алекс уволился с работы и осел дома. Але після весілля, яка була зухвало дорогою і пафосного, з феєрверками і лімузинами, Алекс звільнився з роботи і осел будинку. Объяснял он это тем, что ищет себя и хочет такую работу, на которой можно реализоваться. Пояснював він це тим, що шукає себе і хоче таку роботу, на якій можна реалізуватись. Потом начал пропадать по вечерам. Потім почав пропадати вечорами. Только через два года стало ясно, где он ходит. Тільки через два роки стало ясно, де він ходить. У Нади тогда пропали дорогущий золотой браслет и пара колец. У Наді тоді зникли дорогий золотий браслет і пара кілець. Надюша, не долго думая, начала следить за благоверным и оказалось, что он коротает вечера в… дорогущем казино, да не один, а с молоденькой нимфеточкой самого проститутского вида! Надійко, не довго думаючи, почала стежити за благовірним і виявилося, що він гає вечора в ... дорогі казино, та не один, а з молоденької НИМФЕТОЧКА самого простітутского виду! Надя кинулась домой и поняла, что половина ее драгоценностей исчезла безвозвратно. Надя кинулася додому і зрозуміла, що половина її коштовностей зникла безповоротно. А в сейфе не хватало половины накопленных денег. А в сейфі не вистачало половини накопичених грошей. Когда „любимый” пришел домой, Надька высказала все, что о нем думает. Коли "улюблений" прийшов додому, Надька висловила все, що про нього думає. Но Алекс и не думал каяться. Але Алекс і не думав каятися. Он обвинил Надюшу в невнимании к своей персоне и наговорил кучу гадостей, которые повторять не сильно хочется… Так они и расстались. Він звинуватив Надійку в неувагу до своєї персони і наговорив купу гидоти, які повторювати не сильно хочеться ... Так вони і розлучилися. Надя подала на развод, а Алексу не удалось ничего у нее отсудить. Надя подала на розлучення, а Алексу не вдалося нічого в неї відсудити. И теперь он на работе у Нади?! І тепер він на роботі у Наді?! И его аристократическая натура выдерживает работу грузчика?! І його аристократична натура витримує роботу вантажника?! Уму непостижимо! Годі збагнути! Может ли человек изменится в корне? Чи може людина зміниться докорінно? В голове у меня получилась каша, и я решила выпить кофе в ближайшей кафешке. В голові у мене вийшла каша, і я вирішила випити каву в найближчій кав'ярні.
Свежие статьи в рубрике «Литературная гостиная»: Гала и Ягуар. Нові статті у рубриці «Літературна вітальня»: Гала і Ягуар. Часть 3 , Гала и Ягуар. Частина 3, Гала і Ягуар. Часть 2 , Гала и Ягуар. Частина 2, Гала і Ягуар. Часть 1 , Остров надежды , В последний раз , Сорок один, или В ожидании ягодной поры , Про девочку , Ночник , Клубок змей. Частина 1, Острів надії, В останній раз, Сорок один, або В очікуванні ягідної пори, Про дівчинку, Ночник, Клубок змій. Часть 6 , Клубок змей. Частина 6, Клубок змій. Часть 5 Частина 5 |
|
|||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
  |
|
 | © 2004-2024 Рецепты цукерків|рецепт цукерків у формі|машини з цукерків|який рецепт цукерків|рецепт цукерків смоктальних|рецепт кугутиків|рецепт цукерків|з цукерків|рецепт цукерків у дома|Женский журнал. Статьи, рецепты, сонник, гороскоп, женские, журналы, женские сайты, красота, женское здоровье, мода. Журнал современной женщины Pani.kiev.ua, Перепечатка материалов разрешена только с непосредственной ссылкой на / при обязательном уведомлении редакции по e-mail. Главный редактор проекта По общим и административным вопросам обращайтесь |
|
